Шановні члени Уряду!
Шановні запрошені!

Сьогодні Уряд разом з керівниками регіонів проаналізує підсумки першого півріччя. Які вони?
Об’єктивно країна подолала дуже важливий етап виходу з кризи.
Рівно два роки тому Україна стала лідером в світі за темпами падіння економіки. Тодішній Уряд існував виключно в борг: кожна друга гривня в бюджеті була запозичена. Україні було присвоєно «червоний» - небезпечний - дефолт-індекс.

Сьогодні в Україні абсолютно стабільна - як ніколи раніше - фінансова ситуація. Зростають промисловість, сільське господарство, будівництво.
Уряд навіть зміг на 3,5 млрд. гривень скоротити дефіцит державного бюджету.
Буквально днями міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings вчергове підвищило суверенний рейтинг України.
Уряд створив міцний запас всіх державних ресурсів: від газу до пшениці. Курс гривні є і буде безумовно стабільний, бюджетна і грошово-кредитна політика зважена і погоджена між Урядом і НБУ. До речі, все це авторитетно відзначив Міжнародний валютний фонд.
Тобто, це не наші висновки, а незалежна оцінка прискіпливих кредиторів.
Проте, я цілком свідомий того, що однозначним досягненням наші показники зростання вважати не можна. Скоріше, це створений нами шанс для країни: нарешті вийти з кризової полоси, подолати «українські гірки» підйомів і провалів економіки, почати впевнено планувати життя на роки вперед.
Зрештою, завдяки стабільній політиці Президента і Уряду Україна – єдина держава в Європі, яка не заморожувала і не зменшувала соціальні виплати, навпаки, збільшувала їх за рахунок власних коштів, зароблених економікою.
Водночас, оскільки за рівнем життя ми значно відстали від європейських держав, то нарощування доходів громадян і соціальних гарантій держави і далі є для нас стрижнем державної економічної політики.
У другому півріччі наша мета і особлива відповідальність – конвертувати позитивний економічний рейтинг в неухильне підвищення рівня життя людей в Україні.
Це дуже непросте завдання. Але можливості для цього є.
Нагадаю, що з початку року Уряд двічі збільшував розмір мінімальної заробітної плати та тричі підвищував розмір посадового окладу працівника І-го тарифного розряду за Єдиною тарифною сіткою. Останнє підвищення, з 1 липня, ми зробили на три місяці раніше, ніж планувалося.
Крім того, ми відновлюємо справедливість у співвідношеннях оплати праці для багатьох категорій працівників.
Але я чудово розумію, що все це – ще зовсім не те підвищення рівня життя, якого чекають сьогодні люди. Вчора в Котельві на Полтавщині медики говорили мені: «Так, ми бачимо зміни на краще і розуміємо, що Уряду складно робити їх. Але чому, наприклад, ріст зарплати медиків відстає від зарплати вчителів?».
І так кожен зі своєї позиції може щось дорікнути Уряду.
Що я можу відповісти? Тільки те, що ніколи не буду годувати людей казками. Натомість обіцяю, що Уряд кожну копійку, яку заробить економіка, в першу чергу спрямує на збільшення зарплат і пенсій. Процес підвищення доходів буде послідовним і невідворотним.
Так, я вже зараз бачу, що підвищення зарплат в бюджетній сфері і ліквідацію несправедливих диспропорцій в оплаті праці різних категорій працівників можна прискорити. Тому доручаю Міністерству фінансів, Міністерству соціальної політики розрахувати чергове підвищення зарплат в бюджетній сфері не з 1 жовтня, як ми планували, а з 1 вересня.
Шановні члени Уряду!
Сьогодні на розширеному засіданні Кабінету Міністрів України ми ретельно проаналізуємо підсумки соціально-економічного розвитку держави у першому півріччі і визначимо ключові напрями економічної політики до кінця року.
Зупинюся на найголовнішому.
Доходи загального фонду державного бюджету за перше півріччя 2011 року порівняно з аналогічним періодом минулого року зросли більше, ніж на третину.
Неозброєним оком видно, як пожвавилось будівництво житла, ремонт і будівництво лікарень, шкіл, спорудження та капітальний ремонт доріг державного та місцевого значення, спорудження мостів та шляхопроводів.
Тобто, ми почали вкладати гроші в інфраструктуру якісно кращого, комфортнішого життя.
Саме сьогодні закладаються робочі місця і більші зарплати завтрашнього дня.
На що треба звернути особливу увагу, щоб забезпечити виконання наших амбіційних планів?
Перше. Ми маємо негативне зовнішньоторговельне сальдо. Левову частку цього дефіциту сформувало зростання цін на газ і нафту. Кому ми маємо «дякувати» за це – всім добре відомо. Кабальна формула ціни на газ продовжує визначати для України невпинне підвищення ціни на нього. Тому в центр уваги Уряду постає планомірна робота зі зниження енергоємності економіки. Це завдання не одного року, проте, багато можна зробити вже сьогодні. Буквально вчора я брав участь у відкритті хлібопекарського комплексу в Полтаві, на якому використовується котельний агрегат, який зменшує витрати газу на випікання хліба у 8 разів! Частка енергоносіїв у собівартості знижується з 15% до 2%. До речі, це підприємство було збудовано всього за 4 місяці. Отже, новаторське ставлення до технологій, ділова ініціатива дозволяють різко зменшити енерговитрати.
Доручаю Міністерству економічного розвитку та торгівлі, Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерству енергетики та вугільної промисловості повною мірою використати всі визначені законодавством стимули для підтримки проектів енергозбереження: в першу чергу в гірничо-металургійному комплексі, хімічній промисловості та комунальній сфері.
Також Міністерство економічного розвитку і торгівлі до 1 вересня має подати на розгляд Уряду комплексну програму підтримки експорту та імпортозаміщення.
Друге. Нашій економіці і людям не вистачає банківських кредитів. Про це, до речі, йшла мова на моїй зустрічі з хліборобами Полтавщини. Вони надто дорогі, хоча банківська система насправді переповнена грошима. Доручаю Міністерству фінансів розпочати новий раунд консультацій з Національним банком України: як нам уже поточного року «відкрити шлюзи» недорогого кредитування?
Третє. Країні як повітря потрібна вільна підприємницька ініціатива. Без неї, на самих тільки бюджетних ресурсах, стале зростання неможливе. Тому питання економічних свобод є критичним для нас. Останнім часом я багато спілкувався з людьми в різних регіонах і переконався, як чимало у нас енергійних, ініціативних, грамотних менеджерів. Дайте їм свободу від чиновницького свавілля і некомпетентності – і вони самі збудують зовсім іншу країну.
Але новації Уряду щодо дерегуляції вкрай повільно впроваджуються в життя.
Наприклад, місцеві органи влади продовжують незаконно вимагати від замовників будівництва додаткові послуги, передачу частин збудованих та прийнятих в експлуатацію об’єктів, затягують видачу дозволів.
Чиновники просто цинічно перешкоджають будівельному буму в країні.
Я доручаю Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства негайно, протягом місяця перевірити: як місцеві органи влади приводять власні рішення у відповідність до спрощеної дозвільної системи. На засіданні Кабінету Міністрів через місяць ми заслухаємо цю інформацію і приймемо відповідні рішення.
Четверте. Уряд приділяє значну увагу відновленню аграрного сектора. Очевидно, що в найближчі роки це буде дуже прибутковий і швидко зростаючий бізнес.
У 2011 році, порівняно з минулим роком, майже вдвічі збільшена державна підтримка аграрного сектору.
Але водночас хлібороби, скажімо, на Полтавщині (до речі, молоді люди, які вже відчули смак успіху в непростому агробізнесі), поскаржилися, що до господарств досі не дійшли різні субсидії і дотації, обіцяні державою. Я, чесно кажучи, обурений. Якби в бюджеті не було грошей на це – то на це немає ради. Але ж гроші виділені, а на їх шляху до виробника знову стоїть неповоротка чиновницька рать. Я доручив Міністерству фінансів, Міністерству аграрної політики і продовольства протягом двох тижнів розблокувати ситуацію, щоб всі державні доплати на зерно, молоко, м’ясо негайно пішли в господарства. Це особиста відповідальність міністра Присяжнюка Миколи Васильовича.
І наприкінці хочу поділитися висновками, які я зробив після відвідування столичного оптового ринку сільгосппродукції і спілкування з аграріями Полтавщини.
Сьогодні українське село може дати країні вдосталь здорової і недорогої їжі. У нас гарний врожай і ми можемо його зберегти. І створити, як кажуть, «запас з запасом». І почати відновлювати продуктивне тваринництво.
А також при цьому зберігати стабільні ціни для споживачів. На оптовому ринку ціни на овочі в три-чотири рази менші, ніж в торгових мережах і на базарах. Це і є чесні ціни, які забезпечують виробнику пристойний прибуток. Все інше – це невиправданий прибуток зайвих посередників. Те саме я побачив в магазині полтавської агрофірми, яку вчора відвідав: ціна виробника плюс торгова надбавка – вдвічі-втричі менше ринкової.
Отже, ми на правильному шляху. Створення сучасної ринкової інфраструктури для безпосередніх виробників суттєво знизить ціни на продукти харчування. Тому визначаю це як головне перспективне завдання Міністерства аграрної політки та продовольства. Те, що воно реальне, засвідчив приклад ринку «Столичний». Ще чотири місяці тому тут було голе поле, а сьогодні – вже популярний у киян торгівельний комплекс.
Дуже важлива для всіх інформація: ціну на соціальні сорти хліба можна тримати на сьогоднішньому рівні, не підвищувати протягом всього маркетингового року – до липня 2012. Це не моя видумка. Це відповідальна заява керівника великого хлібопекарного підприємства, який, до речі, забезпечує хлібом 4 області України.
Полтавська обладміністрація на основі розрахунків організаторів цього бізнесу уже уклала відповідний меморандум з хлібопекарями. Закупівельні ціни на зерно і скорочення витрат, технологічне зменшення собівартості – це гарантія, що хліб буде достатньо рентабельним за нинішніх цін. Влада повинна зробити все, щоб така ситуація зберігалася, щоб утримувалися складові собівартості хліба. Доручаю Міністерству аграрної політики здійснювати постійний моніторинг цінової ситуації і вчасно прогнозувати розвиток ситуації.
Дякую за увагу.