А 40+ та 50+ років в керівництві Мінрегіону та Мінінфраструктури практично відсутні.
Нові не занурюються в минуле, але великі інфраструктурні проекти визрівають десятиліттями – чи метро на Троєщину, чи Велика Кільцева дорога …
Безглузде відсторонення поколінь, втрата знань, досвіду, навичок.
Незалежність політичну, духовну, економічну ЗДОБУЛИ!!?
Минуле відходить, майбутнє плутається в лібертаріанстві, бо іншого 30+ і 40- не вміють.
Їм потрібен час і роки для культурного зросту і професійного самовдосконалення.
Тому в місцеві органи влади йти будівельникам усіх поколінь, а не лише «орлятам», які навчаються літати, або злетіли так високо, що з утопій не опустяться на будмайданчик чи завод.
Бо економіка диктує майбутнє, тобто завод і будмайданчик.
Економіка офісів і ІТ – то все-таки гібридна економіка на основі заводів та будмайданчиків, на заводі їх заробітки, як і можливості фінансування медицини, освіти, культури, силовиків і влади.
Як депутат Верховної Ради України (УРСР) І (ХІІ) скликань, проголошуючи самостійність, знаходився в ілюзіях на швидке і безхмарне майбутнє.
Відомо, що Радянський Союз і монокомуністична більшість збанкротували із-за дефіциту товарів повсякденного попиту … тепер відсутність коштів і безробіття не менш небезпечні.
Тоді, в 1992 році, коли я першим прийняв у відповідальність Київ, як столицю Незалежної України, на черзі на житло стояло 230 тисяч сімей (кожна четверта сім’я мала менше 7,5 кв.м. на особу), із них 80 тисяч сімей в черзі на кооперативне житло.
Житлову проблему вирішували Й. Сталін, М. Хрущов, Л. Брежнєв, М. Горбачов, Л. Кучма, В. Ющенко. Тепер В. Зеленський своєрідно разом з В. Кличко наглядають за рейдерством «Укрбуду» та маловідома їх позиція щодо постраждалих приватних інвесторів від руйнацій на об’єктах банка «Аркада», та афер Войцехівського.
Дозволи і арешти, втрати інвесторів, галузі і України – це наш бізнес і влада сьогодні.
Тобто 29 років управлінській і політичній еліті України не вистачило, щоби здолати корупцію, як наслідок тотальна деградація моралі, культури бізнесу і політичний психоз на виборах.
А в світі нові виклики, коронавірус, криза ринкової економіки, глобальна конкуренція як безупинні Олімпійські ігри.
Слабкі слабшають, сильні могутнішають.
На рубежі 30-ї річниці Незалежності України позбудемося ілюзій, адже щасливого капіталізму під зовнішнім управлінням, як в свій час комуністичного благоденствія не передбачається.
Молоді і новим управлінцям та керманичам випадають свої виклики. Їм осягнути нову філософію і етику функціонування держави.
Україна стверджується, видибує, але занадто поволі.
В Єдності поколінь, Силі духу, моральних цінностях майбутні Успіхи України.
Будуймо державний капіталізм!!!, державу наддостатку.
Єднаймося!
З повагою
Народний депутат України
І та ІІІ скликань Голова Київської міської
державної адміністрації 1992-1993 років
Президент Всеукраїнської спілки
виробників будматеріалів
Іван Салій
