Укрзалізниці потрібна допомога
Чи не перша позитивна подія. З'явилися обережний оптимізм та надія. Влада, преса, бізнес і громадськість професійно і толерантно обговорили глибокі проблеми та кризу в Укрзалізниці та промисловості на засіданні круглого столу «Модернізація транспортної інфраструктури: новий діалог між бізнесом та «Укрзалізницею» (30.07.2015, конференц-зала Верховної Ради України, м. Київ, вул. Грушевського, 5).
Змістовні оцінки та пропозиції надходили від металургів, вугільників, цементників і будівельників.
Вперше, коли влада не ухилилася від гостро-виваженого обговорення, а були щирі у спільному пошуку рішень, а не конкурсі образ.
Таку рідкісну, безумовно, творчу і патріотичну атмосферу створили Володимир Чеповий («Бізнес»), Олександр Завгородній (Голова комісії з реорганізації – в.о. генерального директора «Укрзалізниці»), Володимир Шульмейстер (Перший заступник Міністра інфраструктури України).
Довелося констатувати – «Укрзалізниця» в піке та штопорі теж воює: за домовленістю і в паритеті потяги з критичними вантажами проходять через лінію зіткнення АТО. Вагонів не вистачає ні на вугілля, ні на щебінь, ні на зернові, ні на руду...
Сім місяців не проводилися хоча б якісь ремонти, не отримували а ні колісних пар, а ні рейок..., бо відсутні кошти і технічний дефолт.
Потрібно замінити 1840 км залізничних колій, а ось лише тепер, на сьомому місяці, отримали рейок всього на 100 км.
На залізниці, її заводах та підприємствах повсюдно фірми-прокладки, ні однієї прямої продажі, Мінінфраструктури корупційні втрати оцінює в 10-20,0 млрд.грн. і це для керівництва не головне питання: адже їхати нічим – тепловози і електровози, перш за все, парк вантажних вагонів не оновлюється, не купується, не ремонтується...
Словом, заперечувати підвищення тарифів на перевезення залізницею потрібно, але тихо і компромісно.
«Укрзалізниці» потрібні допомога та кошти.
Україна – транзитна держава. Саме «Укрзалізниця» геополітично забезпечує перевезення вантажів від Ла-Маншу через Європу, Росію, Казахстан до Сахаліну і Китаю.
За 6 місяців 2015 року падіння вантажоперевезень 21,1%, і тому головне боротися за вантажі, конкурувати.
Залізниці потрібно допомогти політично, кадрово, організаційно і фінансово:
1. Україна воююча, залізниця напіввоєнізована структура – віднині ніяких кадрових «всесвітніх» конкурсів.
На призначення – одна доба, під відповідальність Уряду, і керівництво повинно бути поза коаліційним розподілом і надовго.
Тут стільки проблем, що і чорт, і навіть Бог не осягнуть.
2. Вугілля, якого в Україні критичний дефіцит на ТЕС, привозили з Росії, а з України експортували щебінь гранітний, бо чи не половина України на гранітному щиті. Так ні – Південна Африка наш тепер сусід по вугіллю.
3. Крим, Донецьк, Луганськ – коли будуть купувати нашу вітчизняну продукцію, і буде товарообіг, швидше об'єднаємося і переможемо, або помиримося. А блокада – не наш вибір, бо блокадники, як у свій час Ленінград, стають незламними.
4. Тисячі вагонів українських в Криму простоюють. Відсутнє політичне рішення.
5. Донецька (найбільша) залізниця управляється не нами, а на тій стороні. Тобто, потяги ідуть за їхнім погодженням в паритеті.
6. А тут ще очікувані безглуздя в приватизації.
Висновок: Є усі підстави у прямому ефірі обговорити проблеми «Укрзалізниці» на засіданні Ради національної безпеки та оборони України і Кабміну, в обох випадках за участі Президента України і Голови Верховної Ради.
7. Безумовно, потрібно займатися реформами, але ефективно управляти справами сьогодні, вугілля, щебінь і цеглу возити потрібно сьогодні.
Потрібно звітувати не намірами про мнимі і далекі реформи, а успішністю сьогодні, долати падіння обсягів вантажоперевезень (-21,1%), обсягів промисловості (-20,5%), обсягів будівництва (-28,3%) і т.д.
8. Не доречно зосереджуватися на звинуваченнях попередніх поколінь. Зала засідань і купол Верховної Ради побудовані точно не лідерами перспективних і «свіжих» «Самопомочі» чи «Народного фронту», та і всю «Укрзалізницю» з вокзалами, заводами, інфраструктурою теж не вони збудували.
9. Насправді, у відродженні економіки України «Укрзалізниця» має і уже мала ключову роль.
Зовсім недавно, перед першим Майданом ситуація в Україні була подібною: усі борються, галасують, усі реформатори, диктатори або демократи, а що робити, і хто зробить – не знали.
Леонід Данилович Кучма знайшов Георгія Миколайовича Кірпу, надав йому підтримку і повноваження і почалося: автобан Київ – Одеса, міст Кірпи через Дніпро, морські та річкові порти, залізничні вокзали, дороги і розв'язки, канали, авіація внутрішня дешева, будівництво метро, відстояли Дунай і Тузлу: працювала Держава і з нею запрацював великий і малий бізнес.
10. Справа не на стільки в реформах, законах, у володінні англійською без української.
В усі часи, в усіх країнах купа проблем. Одні критикують, а інші потужно і тяжко несуть успіхи державі.
В. Кличко та чи не 50 народних депутатів хотіли об'явити мораторій на будівництво, в Києві зносять будівельні паркани, демонструють, що швидше збудувати висотку, а ніж отримати від них підписи та дозволи. А де державно-приватне партнерство?! Закон є і зобов'язує, практика відсутня.
Новій виборчій компанії – позитивна дія, закладайте нові фундаменти, а не руйнуйте збудоване.
11. А взагалі моральний колапс охопив владу, силовиків, правників-юристів і суддів, бізнес, політичні партії і голосуючий електорат.
Це сьогодні головна проблема в державі і на «Укрзалізниці». Її похідна – корупція, яка нищить мотивацію до конкуренції будь-де і будь з ким.
І все ж таки спілкування з новими керівниками «Укрзалізниці» вселяє обережний оптимізм і довіру до їх професійного класу.
Президент Всеукраїнської спілки
Виробників будматеріалів
І.М. Салій
