Стриманий оптимізм від велелюдного засідання Комітету з надрокористування Федерації роботодавців України 12 лютого 2019 року:

1. Учасники: від надрокористувачів – директори, ключові постаті підприємств, від влади – заступники директорів департаментів, начальники відділів та навіть головні спеціалісти… Паритет за звичкою відсутній.

2. Головний тренд: болючі, заіржавілі проблеми, покарання за «п’ять колосків», необхідність перетворення державних органів з караючих в сервісні та лояльні до бізнесу, бо ЗАВОДИ і КАР’ЄРИ чиновники зупиняють, за формальними ознаками: папірець і журнал в кар’єрі не так заповнили…

3. Чому: кар’єр зразковий, продукція експортується, а чиновник призупиняє дію спецдозволу і навіть підприємство? Чому це можливо?:

• У чиновника відсутня відповідальність за успіх галузі, йому головне – справна «бумага».
• Бізнес уже хоче прозорості і моральності. Намагається не гнутись і уникає корупції.
• Сам чиновник – виконавець зашуганий, зачумлений, впевнений, що телефони прослуховують, силовики провокують і арештовують.
• Фахівцям галузі, виявляється, не дозволяють ані консультувати, ані зустрічатись із заявником, але комісія в Києві, а кар’єри по усій великій Україні.
• Усі уникають відповідальності, рішень під власну компетенцію. Зупинити завод – медаль «За відвагу та безсердечність», а погодити-порадити – силовики зафіксують, а потім силовики ж і «укомпромісять» усе. Влада заплуталась, але здається, свідомо.

4. Відчув, моя позиція дещо дисонувала – яка є влада, з такою і потрібно працювати.

Наголосив, що і Мінекології, і підпорядковані йому державні служби та інспекції стали набагато практичніше реагувати на письмові та усні звернення Всеукраїнської спілки виробників будматеріалів, приймають участь у різноманітних заходах, які організовує Спілка, спільними зусиллями врешті решт питання розв’язуються.

5. Вкотре обговорили рукотворний тупик: підприємство має спецдозвіл і гірничий відвід, успішне, а місцева влада розпаювала землю, та ще й визначила як сільськогосподарського призначення. Земельна ділянка приватна, а надра – державні. Обласні ради – то міні-парламенти, вони з паями «начудили», але ініціативу стимулювати доступ до надр практично не проявляють, для суспільних потреб і доданої вартості.

Змістовні пропозиції від бізнесу і громадськості оприлюднено, але право законодавчої ініціативи за владою.

Влада усіх рівнів повинна усвідомити: сьогодні між державами наростає конкуренція щодо ефективності моделей управління.

Визнаємо, ми, громадяни України, управляємо унікальними та щедрими надрами, економікою і будівництвом малоефективно.

 

Президент Всеукраїнської спілки

виробників будматеріалів

Іван Салій