ДОЗВІЛЬНІ ПРОЦЕДУРИ ЗНИЩУЮТЬ УКРАЇНСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА. НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЗАБОРОНУ ПРЕМ’ЄРА ГРОЙСМАНА

ДОЗВІЛЬНІ ПРОЦЕДУРИ ЗНИЩУЮТЬ УКРАЇНСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА. НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЗАБОРОНУ ПРЕМ’ЄРА ГРОЙСМАНА

Наші урядовці час від часу заявляють про необхідність зміни системи контролю над бізнесом, зменшення кількості надуманих перевірок, припинення корупційного тиску на виробничі підприємства. Кабмін прийняв «дерегуляційний» пакет, відмінивши близько п’ятисот нормативних документів, які були гальмом для розвитку виробництва. А що відбувається насправді, наприклад у сфері надрокористування? Кореспондент «Українського репортера» запросив до розмови голову правління ПАТ «Гіпсовик» (Кам’янець-Подільський) Володимира Постового.

А інформаційним приводом для бесіди стало нещодавнє засідання комітету з надрокористування Федерації роботодавців України. Під час дискусії члени Всеукраїнської спілки виробників будматеріалів висловлювали критичні зауваження на дії Державної служби геології та надр, зокрема наводили факти надуманих зупинок виробничих ліній, будівельних кар’єрів, тотального пресингу перевіряючих.

– Якою є сьогодні ситуація у сфері надрокористування на Хмельниччині, Володимире Іллічу?

Нерадісно. Ось деякі цифри: у квітні 2005 року на теренах області діяло 167 підприємств, а у квітні 2018-го – усього 36. Сумна тенденція. Зрозуміло, що ці виробництва – різнопланові, мають свої, специфічні напрямки діяльності. Але всі вони зіштовхнулися з дозвільною системою, яка сьогодні використовує такий важіль, як фіскальний. І тисне приписами, скажімо такими:

«Не представлено договір про здійснення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами…». Так-так, усе це – фіскальна складова, щоб з надрокористувачів «зняти» кошти якимсь дотичним способом, апелюючи до пункту про необхідність моніторингу. Або ось ще такі палиці в колеса – сьогодні підприємства мають проблему з переоформленням дозволів (вивявляється, ці папери треба робити «з нуля»). А до цього періоду – протягом двадцяти років! – вони, виходить, працювали неправильно?

– Ви згадали штрафні санкції. Йдеться про великі суми?

– По-різному. Загалом про мільйони гривень. Це також фіскальна складова. Зрозуміло, що таким чином наповнюється держбюджет, але ж на хвилях такого наповнення підприємства просто щезають, кудись «пропадають»…

– Бо неспроможні заплатити?

– Згадується відома лічилка про «десять негритят». Спочатку їх було десять, потім – дев’ять, потім – вісім, сім… Ось так і підприємства щезають. Звичайно, вони розташовані в різних куточках країни, не є консолідованими, кожне проривається на дорогу вільного від пресингу економічного розвитку, шукаючи якийсь вихід із ситуації з цим тиском. Як говорив голова комітету з надрокористування Федерації роботодавців України Валентин Шеветовський, недопустимо, коли діюче виробництво (сотні робочих місць!) чиновники Служби геології та надр зупиняють, незважаючи навіть на те, що є зобов’язання перед постачальниками, споживачами. Що ці підприємства повинні створювати додану вартість, нові робочі місця. На жаль, питання економічного розвитку не є засадничим, домінує фіскальна складова. Ось така склалася прикра ситуація, зрозуміло, що її треба змінювати.

Невже чиновник не замислюються, що відбувається після зупинки виробництва? Люди їдуть на заробітки за кордон, а залишені будівельні кар’єри перетворюються на звалища (централізовані, стихійні), на ями. Ось ми їх і бачимо на місці «закинутих» кар’єрів, до яких пропав інтерес. Вирвано все, з коренем…

Свого часу, коли готували законодавство про підприємства, то записали, що в основі діяльності має бути одержання прибутку. Водночас згідно з економічною наукою  прибуток – категорія невизначеності, її «прописують» в документах як засадничу. А спробуй у нашій країні одержати прибуток! Щось не видно, щоб усе так «розквітало» в державі. Наприклад, в Кам’янець-Подільському, де розташоване наше підприємство, була промислова зона – біля 28 гектарів. Діяло 15 заводів. А сьогодні – два. Де ж прибуток? Замість колишніх виробництв «виросли» якісь хостели, якась дрібнота. Отож правильно порушують питання у Федерації роботодавців: а що саме держава узяла за основу? Може, економічне зростання, додану вартість? Ні. Різноманітні дозвільні процедури. Ось і виходить, що підприємство мусить щось доказувати контролюючим органам з виконавчої влади. Я колись очільника Державної служби геології та надр Олега Кирилюка запитав: якщо центральні органи виконавчої влади здійснюють нагляд, формують і реалізують державну політику (нагляд – це, образно кажучи, пісня, ми знаємо),  то ми, виробничники, беремо участь у цьому чи ні? Чи ми усім щось доказуємо? Кирилюк у відповідь почав нервувати, зрозуміло, хоче вигородити свою Службу, зрозуміло – честь мундира.

– Система не змінюється.

– Так. Ми ж ніби перегорнули сторінку, перейшовши до ринкової економіки. Колись створили (умовно) сто тисяч акціонерних товариств. Невже сто тисяч бетменів з’явилося – суперменеджерів, які зроблять країну процвітаючою? Ні. Веду до того, що сьогодні є затребуваною держпідтримка виробництва (це те, що робить американський президент Дональд Трамп, започаткувавши підтримку власного виробника). Без цього ми в одиночку не прорвемося.

Ще акцентую увагу такому: жодні закони, інституційні заходи не замінять здорового економічного глузду і моралі. Аксіома – підпримства повинні працювати. Якщо є діюче підприємство і воно працює, то йому треба переоформити спецдозволи. На жаль, виходить по-іншому: в результаті такого переоформлення це підприємство зупиняється. Де ж тут здоровий глузд?

– Нещодавно прем’єр-міністр Володимир Гройсман стверджував, що до 1 січня 2019 року діяла радянська система контролю, коли за формальними ознаками можна було зупинити підприємство.

– Торкнуся історії нашого акціонерного товариства «Гіпсовик». Воно акціонувалося у 1995 році, а в 1997-му стало банкротом. Тодішнє керівництво не розуміло, що й відбулося. А в 1997-му прийшло нове правління і почалася, як кажуть на флоті, боротьба за живучість: взяли кредит Світового банку, інноваційну позику.. Тобто ми попрацювали 21 рік і що чуємо сьогодні? Колись, на початку нашої діяльності нам не видали якихось дозвільних папірців з печаткою. То що, з цієї причини закритися? Це ж абсурд. Нам кажуть, ви те не зробили, те… Та всі прекрасно розуміють, про що йдеться. Ось вам і фіскальна корупційна складова.

– Контролюючим службам потрібні відкати…

– Звучить завуальовано, а інколи і прямо. Ця корупційна складова гальмує розвиток, справа доходить до абсурду. Треба розірвати це замкнено коло. Ми звикли, що ми – «ходаки»: ходимо до Кабміну, пишемо, доказуємо… Але чому так має бути?

– Але ж і «верхи» кажуть про цю корупційну складову, мовляв, її треба позбутися. Однак суттєвих змін не бачимо.

– Наприклад, є такий дозвільний документ, як оцінка впливу на довкілля. Він також зупиняє діючі виробництва. Це мені нагадує якусь бондіаду. Пригадується кінофільм про Джеймаса Бонда «Квант милосердя». У ньому одна з організацій збирала гроші на екологію, але там, за сюжетом, інші інтереси були… У нас також оперують цими дозвільними документами, маючи на увазі зовсім інші «інтереси». У нас, на Хмельниччині перестав  перестав працювати один із кар’єрів. Звісно, люди запитують, а що буде далі, яка його доля? Це ж діючий кар’єр! Тобто створено робочі місця, ми зробили дослідно-промислову базу, затвердили запаси. І що? Не можемо отримати дозволи. Хто виграв? Держава? Кому це потрібно?

-Підприємства змушені скорочувати персонал.

-Тому якщо працюємо, це – незаконний видобуток надр. І відразу ж приїжджають контролюючі служби, силовики. До абсурду доводять ситуацію.

-І все ж, маємо надію, що зрушення на краще будуть.

-Авжеж.Так. Як сказано в Біблії, «просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам…»

З історії підприємства

У Кам’янці-Подільському ще 1929 року було створено гіпсовий цех, де виготовляли будматеріали. Сьогодні це підприємство знають, як Кам’янець-Подільське ПАТ «ГІПСОВИК». За понад вісім десятиліть воно пережило не одне перейменування, падіння та зліт. Будинки, зведені з будматеріалів, що виготовлені на цьому підприємстві, уже десятиліттями красуються не лише на Хмельниччині, а й на всій територій України. (З офіційного інтернет-сайту ПАТ «Гіпсовик».)

 

Розмову вів Леонід БОРИСЕНКО

Український репортер